Склад покрівлі - елементи даху

1. Основні елементи даху
2. Класифікація дахів
3. Вибір виду покрівлі

Зовнішній вигляд будівлі залежить, в тому числі й від форми даху, яка може бути плоскою або зі скатами. Зустрічаються ексклюзивні варіанти, коли конструктивні рішення покрівлі мимоволі привертають увагу людей, що проходять повз. Важливим параметром, за яким відрізняється форма дахів, є ухил скатів: до плоских конструкцій відносяться ті, на яких перепад висоти між протилежними краями не перевищує 3%.



Означає цей показник, що на погонний метр покриття припадає 3-сантиметрова різниця. Як правило, плоскі дахи будують односхилими, які припускають, що поверхня покрівлі знаходиться в одній площині. У радянський період у повоєнні роки такої форми дахи використовували при будівництві багатоповерхових будинків, так званих «хрущовок» і при зведенні промислових об'єктів. В процесі їх експлуатації з'ясувалося, що плоскі покрівлі часто протікають і їх обслуговування більш витратне, ніж скатних дахів з горищними приміщеннями. Тому було прийнято рішення про заміну плоских конструкцій на багатоквартирних житлових будинках на скатні форми.

Два та більше плоских скати облаштовують на будівлях, що мають велику площу, але таке рішення архітекторами застосовується вкрай рідко.

Основні елементи даху

Завершальним етапом будівництва будинку вважається монтаж покрівельного покриття, яке захистить внутрішні приміщення від вітру, атмосферних опадів, нищівних сонячних променів й інших природних явищ. Від того, наскільки успішно буде виконано зведення покрівлі, залежить подальша експлуатація будівлі. Надійна покрівля – запорука довговічності будівлі.

Попри великий вибір покрівельних матеріалів і різноманітність конструктивних рішень щодо створення дахів, у них є спільні елементи:

• Перекриття – настил із залізобетонних плит або інших будматеріалів, який спирається на опорну основу і покриває останній поверх. Зазвичай воно служить стелею для приміщень, розташованих на самому верхньому рівні будівлі.
• Каркас даху – опорні силові елементи покрівлі, як правило це кроквяна система, яка сприймає навантаження від покрівельного «пирога».
• Покриття покрівлі – шар матеріалу, спеціально призначеного для захисту будівлі від впливу навколишнього середовища.

Основні шари покрівельного «пирога» (те, з чого складається покрівля) розташовуються зсередини назовні в такому порядку:

• пароізоляція;
• утеплення;
• гідроізоляція;
• матеріал покриття.

Для скатних дахів в обов'язковому порядку будується кроквяна система та лати, як правило, з дерев'яних елементів даху будинку і металевих кріпильних деталей. Якщо планується створення мансардного приміщення, то ще потрібна контробрешітка.
Решетування (як воно виглядає можна побачити на фото) може бути в залежності від покрівельного матеріалу суцільним або розрідженим. Воно призначається для посилення конструкції даху, оскільки кріплять його перпендикулярно до кроквяних ніг, в результаті створюється пояс жорсткості. Суцільний варіант передбачає використання вологостійкої фанери або інших листових матеріалів. Розріджений вид решетування роблять з бруса або дощок, які монтують з певними проміжками.



Контробрешітку даху встановлюють з внутрішнього і з зовнішнього боку крокв. Із зовнішньої кріплять її під латами кроквяних ніг і зверху на гідроізоляційну плівку. В такому випадку функція контррейки полягає в тому, що шляхом отриманого під покрівельним матеріалом проміжку забезпечується вентиляція теплоізоляційного шару і відведення конденсату. Всередині її укладають уздовж крокв по пароізоляційному шару, а зверху монтують обробку — це може бути гіпсокартон або інший обробний матеріал.

Класифікація дахів

УВАГА!
Не робіть ПОМИЛОК у розрахунку!
Використовуйте будівельні калькулятори онлайн - розрахунок будівельних матеріалів та конструкцій для ремонту і будівництва швидко та точно.

Перш за все, класифікація покрівель проводиться залежно від ухилу даху.

За цією ознакою вона буває:

• плоскою (ухил не більше 3%);
• скатною (поверхня покрівлі має нахил відносно лінії горизонту не менш ніж на 10%).

Скатні дахи розрізняють за кількістю скатів на них і за їх формою на:

• односхилі;
• двоскатні;
• чотирисхилі (вальмові, шатрові);
• багатощипцеві;
• складніші конструкції.

Також дахи роблять:

• суміщеними – покрівельний матеріал монтується на плиту, покриває верхній поверх;
• горищними – між покрівлею і плитою перекриття виходить простір, який утворений елементами опорної конструкції.

Дах, що має горищний простір, може бути;

• холодним — в такому випадку теплоізолюють тільки плиту перекриття верхнього поверху, а склад покрівлі не містить утеплювач. У результаті в горищному приміщенні температура повітря така сама, що й у довкілля;
• утепленим – в покрівельному "пирозі" є теплоізоляційний шар. Таке горище можна перебудувати під житлове приміщення.

Суміщені дахи залежно від ступеня наявності повітряних мас поділяються на:

• вентильовані;
• частково вентильовані;
• невентильовані.

У міських умовах актуальною стає можливість використовувати поверхню даху і таким чином збільшувати життєвий простір, тому вони бувають:

• не експлуатованими;
• експлуатованими – тоді покрівлі виконують не тільки свою основну функцію, але й ряд додаткових. На них облаштовують зони відпочинку, роблять відкриті кафе, солярії, спортивні майданчики. Чудовий вигляд має «зелений» дах, склад покрівлі якого містить шар ґрунту, завдяки чому висаджені в нього рослини та трава прекрасно ростуть.

Особливо популярне таке використання поверхні зелених покрівель в країнах, де спостерігається висока щільність населення або вільних земельних ділянок в межах мегаполіса практично не залишилося. На дахах-теплицях встановлюють спеціальне обладнання та успішно вирощують овочі, зелень і ягоди, наприклад, полуницю.

Експлуатовані дахи відрізняються від типового варіанта тим, що основа покрівлі у них більш міцна, розрахована на підвищені навантаження, особливо якщо планується облаштування автомобільної стоянки. Крім більш серйозних вимог до каркаса, до шару гідроізоляції та утеплювача також виявляється підвищена увага, оскільки коріння зелених насаджень і волога, що міститься в ґрунті, можуть сильно пошкодити покрівельне покриття.

Не завжди експлуатована покрівля розміщується вище рівня землі: якщо є підземний гараж, «зелений» дах дозволяє використати в обігу додаткову, нехай і невелику, ділянку (калькулятор площі земельної ділянки).

Вибір виду покрівлі

Зазвичай вибирають конкретний вид скатного даху з урахуванням кліматичних особливостей регіону і традицій, що склалися на конкретній території. Так на півночі та в Фінляндії, де зима триває тривалий час і відрізняється сильними та частими снігопадами, які впродовж багатьох років встановлюють двосхилі дахи, які мають довгі звиси. Наприклад, в альпійському шале вони майже досягають поверхні землі.

На ухил покрівлі також впливає середньорічний об'єм атмосферних опадів у природній зоні, де будується будинок. Наприклад, коли нахил скатів становить 60 градусів і більше, снігові замети на даху довго не лежать, а скочуються по ньому вниз. В місцевостях, де переважає холодний клімат, взимку завжди є проблема очищення покрівельних поверхонь від снігу.

З іншого боку, головне не перестаратися з ухилом покрівлі якщо в будинку холодне горище, оскільки шар снігу є хорошим теплоізолятором. Крім цього, чим більше кут нахилу, тим більше будматеріалів необхідно придбати для створення покрівельного покриття.

У країнах Західної Європи історично склалася тенденція встановлення різних видів вальмових дахів з чотирма скатами. У них ділянки покрівлі, розташовані по довжині будинку, мають вид трапеції, а з торцевого боку – форму трикутника. Вальмами є трикутної форми скати, а трапецієподібний скат так і називається. Не менш популярні напіввальмові покрівлі, що складаються з вальм, у яких звиси менше, ніж у бічних скатів. Подібна форма набула великого поширення в Данії й тому її ще називають датським дахом. Під нею зазвичай розташовується цілий мансардний поверх.

У двосхилих дахів присутні фронтони, зроблені з того самого матеріалу, що і стіни будівлі, тепловіддача таких покрівель відбувається через скати. Замінюючи верхню частину стін, вальми дозволяють заощадити на кладці стін, що зручно для домовласників, які проживають у південних регіонах, де до складу покрівлі можна включити теплоізоляційний шар. Недолік вальмових і напіввальмових дахів полягає в тому, що кроквяна система їх має складну конструкцію та особливої уваги потребують місця, де скати з'єднуються.



Будь-які типи дахів можуть бути не тільки прямими, але й ламаними, в яких ухил змінюється в межах поверхні схилу. Подібні конструкції покрівлі застосовують при будівництві мансард. Різновидом ламаних покрівель вважається дах фахверка, який дуже популярний в будівлях, що належать до старої західноєвропейської архітектури. У ній одночасно поєднуються такі види покрівель для даху як двосхилий і вальмовий (напіввальмовий), іноді присутній конусоподібний дах.

Найскладнішим у плані виконання, вважається багатощипцевий дах, що має дуже незвичайний і оригінальний вигляд, для нього потрібен ретельний розрахунок і замірювання покрівлі при проєктуванні. При його створенні кілька скатів з'єднують під різними кутами. Іноді поєднання виконують в різних рівнях не тільки по горизонталі, але й по вертикалі. Подібні дахи нерідко виходять, коли до будинку прилаштовують додаткове приміщення, при цьому зовнішня стіна теперішнього будинку стає стіною в новобудові. Більш економним є варіант, коли для прибудови не роблять самостійний дах, а встановлюють додатковий щипець до вже наявної покрівлі.

Проєкт багатощипцевого даху є оптимальним рішенням для мотелів, які мають окремо розташовані кімнати, і для кафе з невеликими банкетними залами, у яких є окремий вхід з боку вулиці та вони розташовані один до одного під різними кутами. На кожне приміщення в такому випадку встановлюють власний щипець.



Для приватних будинків багатощипцевий дах монтують, якщо є бажання в господаря зробити покрівлю естетично привабливою та ексклюзивною за зовнішнім виглядом. Для її зведення потрібний розроблений фахівцями проєкт і бригада покрівельників, оскільки побудувати її самостійно дуже складно. В іншому випадку множинні дефекти покрівлі зроблять її та всю будівлю непридатною до експлуатації.

Різноманітність рішень щодо зовнішнього вигляду можуть зробити вибір оптимального варіанту складним, і тоді порада спеціаліста буде не зайвою.