Якою стороною кріпити пароізоляцію

1. Різновиди ізоляційних матеріалів і технологія їх пристосування
2. Монтаж плівки в залежності від її типу
3. Підготовка первинної основи для пароізоляційного матеріалу
4. Самостійне укладання ізоляційної плівки
5. Особливості монтажу покрівельної та стінової пароізоляції

Будівельні роботи, незалежно від призначення, не обходяться без ізоляційного прошарку, коштом якого істотно збільшується якість і термін експлуатації будівлі. Найважливішим ізоляційним матеріалом є пароізоляція, що забезпечує правильний мікроклімат в підпокрівельному просторі, а також у стінних конструкціях. Робота з нею не викликає особливих труднощів, проте, як правильно кріпити пароізоляцію, слід знати кожному забудовнику.

Різновид ізоляційних матеріалів і технологія їх пристосування

Розрізняють кілька видів пароізоляції, при цьому в кожному конкретному випадку потрібно врахувати наявність певних особливостей матеріалу.

До найпоширеніших матеріалів для пароізоляції відносять:

• Обклеювальні, для монтажу яких використовується клейовий склад. Цілісність ізоляційного шару забезпечується внаслідок щільного прилягання матеріалу до поверхні конструкції.
• Фарбувальні.
• Затирочні матеріали.

Обклеювальний тип ізоляції має великий попит у приватному будівництві, що стало причиною виробництва ще декількох його різновидів. Для виконання економічного монтажу серед матеріалів такого типу можна вибрати поліетиленову плівку, яка легко приклеюється будівельною липкою стрічкою.

При роботі з плівкою не має значення, як кріпити пароізоляцію, тобто її можна повернути будь-якою стороною до основи та прибити невеликими цвяшками або скобами. Зовнішня і внутрішня сторона у такого ізоляційного волокна відсутня, що істотно спрощує роботу з ним.

Монтаж плівки в залежності від її типу

Слід пам'ятати, що кріплення плівки здійснюється в залежності від певного зазору і її граничного рівня натяжки. Оскільки матеріал має непроникну структуру, через зазор повітря вільно проникає в ізольований простір. Даний тип матеріалу має трохи видозмінену копію — з шорсткою лицьовою стороною, яка служить для своєчасного виведення пари назовні. При необхідності допускається укладання двох шарів плівки, звернених глянсовою стороною одна до одної.

У якості більш сучасної ізоляції виробники пропонують мембранну плівку, що володіє широкими можливостями застосування. При її укладанні для надходження повітря до елементів конструкції та виділення з них вологи лицьова сторона повинна бути звернена назовні.

Щоб визначити правильність розташування матеріалу, досить уважно подивитися на його полотно – там є спеціальна позначка. Такі плівки випускаються двох типів: односторонні та двосторонні, які використовуються в залежності від особливостей виконуваних роботи.

Пароізоляційні плівки пропонуються з відбивальний властивостями, а називають їх ще пінофолом. З одного боку такого матеріалу наноситься фольгований шар, завдяки чому плівка широко використовується в лазнях і парильнях. Крім цього, вона необхідна при зведенні каркасних будинків, де основний будівельний матеріал – це оцинкований металопрофіль. Кріпиться така ізоляція досить швидко і просто, а от при роботі з конструкціями, наділеними особливими властивостями та характеристиками, можуть виникнути деякі труднощі.

Підготовка первинної основи для пароізоляційного матеріалу

Порада: Використовуйте наші будівельні калькулятори онлайн, і ви виконаєте розрахунки будівельних матеріалів або конструкцій швидко та точно.

Забудовники, які не мають достатнього досвіду виконання будівельних робіт, часто думають над питанням про те, якою стороною укладати пароізоляцію, щоб вона надійно захищала покрівлю від негативних факторів. Щоб відповісти на нього, слід приділити особливу увагу повністю всьому етапу укладання пароізоляції.

Спочатку, повинна бути підготовлена первинна основа, куди і буде кріпитися шар ізоляції. У більшості випадків для цього знадобляться звичайні пиломатеріали, що пройшли чищення, сушіння і оброблення ґрунтовкою.

Далі монтаж виконується в залежності від призначення будівлі. Наприклад, якщо зводиться покрівельна конструкція, то відразу ж повинна бути закріплена пароізоляція, у випадку ж з будівництвом стін і підлоги, в першу чергу монтується шар утеплювача. Поверх нього кріпиться гідроізоляційний матеріал і вже потім – пароізоляційна плівка.

Даний тип ізоляції не вимагає особливої натяжки, однак плівка не повинна провисати у проміжках між елементами основної конструкції. Ні в якому разі не можна використовувати скоби, цвяхи та інші кріплення, які б могли продірявити матеріал, порушити цілісність полотна. Фахівці рекомендують зміцнювати таку ізоляцію міцною клейкою стрічкою, що забезпечує якісне з'єднання плівки з первинною основою.

Матеріал поставляється на ринок у рулонах, тому з ним дуже зручно працювати, відрізаючи смуги необхідної довжини. Для утворення цілісного шару матеріалу при розміщенні нарізаних шматків слід виконати невеликий напуск.

Завдяки даному типу ізоляції здійснюється ряд дій, що позитивно впливають на будову в цілому:

• виконується випаровування залишкової та зайвої вологи без утворення конденсату в підпокрівельному або міжстінному просторі;
• регулюється мікроклімат як у внутрішніх приміщеннях, так і покрівельної конструкції;
• збільшується термін експлуатації окремих будівельних елементів та всього будинку чи котеджу.

Допускається монтаж пароізоляційних матеріалів прямо поверх покрівлі. У цьому випадку більше підійдуть розчини з бітуму, спеціального лаку і мастики. Таке вкладання актуальне в разі облаштування деяких конструкцій покрівель, найчастіше, використовуються для зведення висотних будинків та тих, які покриті м'яким покрівельним матеріалом. Затирочні ізоляційні матеріали можуть використовуватися як основа для цементного розчину, що заливається згідно з будівельними вимогами.

Самостійне укладання ізоляційної плівки

Укладання пароізоляції має певну залежність від використовуваного матеріалу, який також має власні якості та вимагає особливого догляду. Одним словом, до того, як укладається пароізоляція, слід звернути увагу на характеристики матеріалів, що використовуються у зведенні тієї або іншої конструкції.

Наприклад, обробка пиломатеріалу передбачає застосування спеціальних розчинів і просочень, які захищають його від таких неприємностей, як цвіль, грибок й інших руйнівних чинників, що утворюватимуться під плівкою. Після такого роду профілактичних заходів виконується монтаж ізоляції до каркаса потрібною стороною. Отже, спочатку, потрібно визначити, яка кількість плівки потрібна для виконання робіт. Якщо пропустити цей етап, то може виявитися, що матеріалу недостатньо або дуже багато, що загрожує додатковими матеріальними витратами.

Для правильного підрахунку витрат матеріалу потрібно мати чітке уявлення про загальну площу, а до отриманого значення ще додати близько 15% на запас, який буде використовуватися для виконання напусків матеріалу, а також заміни зіпсованих шматків. Виконання роботи неможливе без спеціальних інструментів, тому подбати про їх підготовку потрібно заздалегідь. Запасіться олівцем, рулеткою, канцелярським ножем, клейкою стрічкою, степлером й іншим обладнанням, необхідним для будівництва.

Полотно краще закріпити до того, як почнеться утеплення приміщення. Щоб ізоляційна система ефективно функціонувала, фахівці рекомендують перевірити правильність розташування плівки відносно до конструкції. Матеріал потрібно злегка натягнути. Переконайтеся, що ніяких складок на ньому немає.

Незалежно від того, якою стороною укладати пароізоляцію, обов'язково потрібно дотримуватися накладання двох плит матеріалу не менше 50 мм – тільки так буде гарантована цілісність ізоляційного шару. Для з'єднання кожної смуги потрібно використовувати клейку стрічку, структура якої дозволяє надійно закріпити ізоляцію, не пошкодивши її.

Щоб повністю виключити пошкодження прошарку в ході подальшої експлуатації, ретельно огляньте смуги матеріалу – при наявності навіть невеликих дефектів краще замінити пошкоджений матеріал на цілий лист. Максимально якісний ізоляційний шар буде отриманий в тому разі, якщо смуги укладати з невеликим напуском не тільки між собою, але й на стіни (достатньо 150 мм), як показано на фото.

Тепер детально зупинимося на тому, як правильно розмістити обрану ізоляційну плівку на основі.

Попри те, що всі ізоляційні матеріали виконують одну і ту ж функцію, вимоги до їх розміщення не передбачають єдиної схеми. Пояснюється цей факт тим, що для кожного різновиду ізоляції є особливе кріплення, що забезпечує надійну фіксацію матеріалу до конструкції.

При виборі особливих типів плівок, які виробляються без внутрішньої та лицьової сторін, робота істотно спрощується. В інших випадках при неправильному розташуванні матеріалу буде створено протилежний ефект захисту.

Як приклад можна навести функцію мембранної плівки – вона полягає в пропущенні вологих випарів назовні та перешкоджанні проникненню вологи всередину. Якщо забудовник переплутає, якою стороною кріпити пароізоляцію, то вийде зворотна реакція, яка загрожує швидким руйнуванням дерев'яних елементів.

Так, вологе повітря з вулиці буде затягуватися до приміщення, в якому додатково ще будуть накопичуватися випаровування, які не отримали доступ назовні. Одним словом, така система призведе до істотного скорочення терміну служби споруди.

Особливості монтажу покрівельної та стінової пароізоляції

Виконання ізоляційних робіт може бути поставлено в основі всього будівництва, оскільки при відсутності такого захисного шару каркасна конструкція або кроквяна покрівельна система не зможе повноцінно виконувати свої функції, а отже, зазнає швидкого зносу.

В залежності від наявності та використання теплоізоляції буде визначатися і монтаж пароізоляційних матеріалів. У разі відсутності утеплювача в підпокрівельному пирозі, слід приділити увагу тому, як стелити пароізоляцію: вона укладається як прошарок між латами та кроквяною системою. Так, забезпечується захист крокв від накопичення вологи, через яку з часом з'явиться грибок і цвіль.

При використанні горищного приміщення другого житлового поверху, покрівельну конструкцію монтують в обов'язковому порядку з якісним утепленням за допомогою мінеральної вати або пінопластових плит. Останній матеріал небезпечний виділенням хімічних частинок в результаті сильного нагрівання.

Отже, при виконанні теплоізоляції здійснюється монтаж подвійний пароізоляційної прошарку, який захистить не тільки кроквяну систему, але й сам утеплювач. Згідно з особливим вимогам, попередньо перевіряємо правильне розташування сторін плівки – тільки так можна бути впевненим у повній цілості будматеріалу в ході експлуатації.

Якщо ж укладання ізоляційного матеріалу виконується на стінних конструкціях, то і вимоги до монтажу пред'являються зовсім інші. В цьому випадку потрібно визначити призначення стін в споруді, а також звернути увагу на те, з чого вони зроблені. Найбільш популярними вважаються міжкімнатні перегородки, за допомогою яких житлове приміщення розмежовується на кілька зон. Зводяться такі стіни, як правило, з каркасних конструкцій з двосторонньою обшивкою.

Для заповнення міжкімнатних перегородок знадобляться утеплювальний і звукоізоляційний матеріали, необхідні для якісного і комфортного мікроклімату в будинку. Така конструкція не вимагає обладнання ізоляції, тільки якщо вона не межує з кухнею або ванною кімнатою, де постійно утворюється пар і на стіни осідає волога.

Як правильно кріпити пароізоляцію, детальніше на відео:
Розглянемо, як правильно укладати пароізоляцію в цьому випадку.

Всередині самої перегородки, де розташований утеплювальний матеріал, необхідно спорудити захисний шар, який би перешкоджав проникненню вологого повітря. Функція такого захисту покладається на пароізоляційну плівку, покладену по обидві сторони теплоізоляції так, щоб не було ніяких просвітів. Щоб полотно вийшло цілісним, потрібно з'єднати його окремі елементи клейкою стрічкою – вона добре справляється не тільки з двома, а й з декількома елементами ізоляції. Сам ізоляційний матеріал потрібної кількості акуратно відрізається від сувою, у випадку навіть незначних пошкоджень його потрібно замінити на новий.

Отже, влаштування пароізоляції є обов'язковим етапом будь-яких будівельних робіт, внаслідок чого вийде якісна конструкція, готова прослужити тривалий період часу.